Книга Сарек, страница 43 – Ульф Квенслер

Я побачила в його очах і злість, і здивування — і ще щось, що важче визначити.

— Мабуть, краще, якщо ви вирушите самі, — вставив Генрік. — Це може зайняти деякий час!

Якоб проігнорував його. Він залишився на місці, дивлячись на мене. Я глянула у відповідь, думаючи, що йому доведеться якось відреагувати на слова Генріка, якщо він не хоче мати геть смішний вигляд. Я побачила, що Мілена залазить у гелікоптер — і в цей момент у мене задзвонив телефон.

Це була Аннелі. Я відповіла й відійшла від Генріка та Якоба. Я чула, як Якоб сказав Генріку, що дасть мені кілька хвилин, після чого вони пішли.

— Привіт, Аннелі, дякую, що перетелефонувала мені.

— Вітаю. Я знайшла кілька випадків, які відповідають твоєму описові.

Друге вухо я закрила рукою, щоб краще чути. Тепер вона розмовляла, яка звичайно — спокійно та компетентно. Я відчула суміш надії та напруги.

— Дивовижно.

— Я тебе погано чую.

— Вибачте, тут торохтить гелікоптер. — Я відійшла ще далі, обхопивши мікрофон рукою, щоб зменшити шум. Озирнулася й побачила, що Якоб саме піднімався на борт.

— Тож є справа, яку було завершено 18 травня 2015 року, суддею був Бенґт, домашнє насильство, злочинцем був Джиммі Тойвонен, ідентифікаційний номер 870519-2737, засуджений до вісімнадцяти місяців.

— Вибач, ти сказала 870519?

— Так. 870519-2737.

Виходить, він народився в 1987 році, тож зараз цьому Джиммі має бути тридцять два роки. Занадто молодий, щоби бути нашим Якобом.

— Добре… А другий випадок?

— Справу завершено 23 травня, домашнє насильство, Кент Стефан Йернруд, 761010-4139, засуджений до двох років і шести місяців.

— 761010?

— Так, і далі 4139.

Раптом я відчула дивний смак у роті, як буває коли ти голодний і уявляєш собі те, що дуже, дуже хотів би з’їсти. Це був майже смак крові.

Народився в 1976 році, тож Кенту Стефану Єрнруду зараз виповнилося сорок три роки. Прізвище Срнруд само собою було якимось дивним. Що ж, якщо це дійсно Якоб, то він не перший злочинець, який кількаразово міняв прізвище. ЛарсІнге Андерссон. Ларс-Інге Свартенбрандт. Ларс Ферм. Ларс Патрік Карландер. Той самий злочинець, чотири різні імені.

А цього хлопця звали Стефан. Так само, як Стефана Якоба Йоханссона.

Все сходилося. Це мав бути він.

Я попросила Аннелі повторити ім’я за літерами. Записала ім’я та ідентифікаційний номер у електронний нотатник у телефоні.

— Щиро дякую, Аннелі, ти зробила мені величезну послугу.

— Без проблем. — Її тон був цілком нейтральним, коли вона завершила розмову. Генрік підійшов і стояв біля мене. Він кинув на мене запитливий погляд.

— Це він, — сказала я. — Я в цьому впевнена.

Генрік кивнув із серйозним виразом обличчя.

— Тоді його теж звали Якоб Тессін?

— Ні, Кент Стефан Срнруд.

Генрік на мить замислився.

— Гаразд. То я піду й скажу їм, що ми не їдемо?

— Так, я поки просто пошукаю його в Ґуґлі.

— Мені зачекати?

— Ні, це певно має бути він. Ти йди.

Але Генрік не рухався.

— Краще, якщо я потягну час хвилину-дві. Якщо це він, тобі потрібно побалакати з Міленою.

У цей момент Мілена вилізла з гелікоптера й попрямувала до нас, її волосся розвіялося навколо голови. Безсумнівно, Якоб думав, що знов пробувати нас переконати власноміць буде нижче його гідності. Я ввела ім’я в пошуковий рядок і натиснула на значок лупи. Результати з’явилися миттєво. У Флемінгсберзі жив Кент Стефан Єрнруд, йому було сорок три роки, але не було ані номера телефону, ані іншої цікавої інформації. Інші результати не мали до нього жодного стосунку. Здавалося, він був єдиною людиною в Швеції на прізвище Срнруд. Я натиснула на вкладку «зображення» та знайшла кілька фотографій Кента Єркера Нільссона, а також велику кількість фотографій кількох різних чоловіків на ім’я Стефан Єрн, але жодного зображення Кента Стефана Єрнруда.