Книга Сарек, страница 31 – Ульф Квенслер

Чоловіка засудили за насильство на три роки, якщо я правильно пам’ятаю. Звісно, його звали не Якоб Тессін — я б це точно запам’ятала. Чи могли його звати Стефан Йоханссон? Я не знала, але було б не дивно, якби він змінив ім’я під час перебування у в’язниці, особливо якщо він хотів почати все заново, коли вийде.

Я дивилася на Якоба, занурившись у власні думки. У роті пересохло, і мені довелося докладати серйозних зусиль, щоб дихати нормально. Генрік бачив, що щось не так.

— Що таке, Анно?

До нас підійшла Мілена. Зараз я не могла нічого сказати, мені потрібен був час подумати.

— Пізніше, — пробурмотіла я йому.

— Ти знайшла Сталолуокту? — спитала Мілена, сідаючи біля Генріка.

— Ні, краще пошукайте ви з Генріком. — Я поклала карту на коліна Генріку. Він дещо здивовано подивився на мене, а потім звернув увагу на карту. Мапа була надрукована обабіч, і вони з Міленою повертали її сюди і туди, шукаючи місце, з якого ми мали ввійти в парк.

Якоб тинявся магазином, щось складав до кошика, не звертаючи уваги на те, що я спостерігаю за ним. Мені було цікаво, коли саме він звільнився з в’язниці. Якщо порівняно недавно, то зрозуміло, чому його зарплатня як консультанта була такою низькою. Я швидко підрахувала: судовим нотаріусом я почала працювати навесні 2015 року, суд над ним відбувся десь у квітні того ж року, принаймні, не пізніше травня. Вирок набрав законної сили через три тижні, тож Якоб міг почати відбувати покарання на початку літа. Йому присудили три роки — це означало, що він мав би відсидіти два, якщо б поводився пристойно й не скоював в неволі нових злочинів. Якщо так, він мав вийти влітку 2017 року. Два роки тому. Гаразд, припустимо, що він міг розпочати бійку у в’язниці або спробувати втекти, і йому подовжили термін, але, наскільки я знаю, такі випадки було відносно незвичайними. І чоловік, якого я бачила в суді, не скидався на якогось забісованого злочинця-рецидивіста, а радше виглядав як відносно врівноважена особа, яка разом із тим мала патологічно спотворені погляди на стосунки з жінками та домашнє насильство.

Раптом Якоб повернув голову в наш бік. Він досі був у сонцезахисних окулярах, тож я не могла бути впевнена, що він дивиться на мене, але в моєму животі все перевернулося. Я відчувала, ніби він мене підловив, і розгублено зиркала на всі боки, не наважуючись подивитися йому у вічі.

Він підійшов до нас, усміхаючись і піднявши окуляри на лоба. Так, він точно дивився на мене. Я спромоглася у відповідь вичавити із себе криву посмішку.

Автобус мав вирушати за п’ятнадцять хвилин.