Книга Сарек, страница 28 – Ульф Квенслер

— Добре, підведемо риску під тим, що сталося. І я передумав. Ми їдемо до Сарека.

Через кілька годин ми лежали в купе на Генріковій полиці, притиснувшись одне до одного, і я відчувала на своїй потилиці його м’яке, ніжне дихання. Світло було вимкнено, але мої очі звикли до темноти, до того ж смужки світла проникали крізь нещільне жалюзі та вентиляційну решітку дверей. Вагон хитало й трохи трусило. Ритм коліс був заспокійливим та присипляв. Я мала б виспатися, сіле не могла позбутися тривоги після інциденту у вагоні-ресторані.

Ми випили все, що було на Генріковій таці, з’їли всі чипси й цукерки. Довго й уважно слухали розповіді Якоба про його подорожі Сареком, ахали, прагнучи показати, що на нас справила велике враження його історія про те, як він і кілька друзів здійснили епічний перехід через Сарек. Невдовзі його настрій покращився, і приблизно за годину він навіть розщедрився та купив ще партію напоїв. Ми випили ще, і всі трохи сп’яніли. Якоб трохи двозначно пожартував на мою адресу, попри те, що там були Мілена та Генрік. Але я засміялася, і його карі очі заблищали.

Ми останніми покинули ресторан і розійшлися друзями, передчуваючи пригоди в Сареку.

Ймовірно, Генріку ті посиденьки був потрібні більше, ніж усім нам. Це було геть несхоже на нього — втрачати самовладання. Якби він залишався тверезим, його б охопили сором і збентеження, але кілька чарок дозволили йому дивитися на те, що сталося між ним та Якобом із певним гумором аж поки ми повернулися до нашого купе. І, здавалося, ніби він щиро погоджувався зі зміною плану й насправді з нетерпінням чекав походу.

Зрештою все налагодилося, тож чому я досі почувалася неспокійно? Було щось невловиме, що я не могла збагнути.

Я думаю, що частково це відбувалося тому, що в принципі, усе, що сталося сьогодні за столом було мені знайомим ще з дитинства. Надто знайомим. Коли одна людина над міру засмучується, а всі інші щосили намагаються повернути їй гарний гумор. Тому що ти знаєш, що якщо ти цього не зробиш, усе стане у стократ гірше. Бо ця людина сама не зупиниться, вона перейде всі межі та подвоїть ставки. А платити за ними доведеться всім іншим.

Я також мала невелике занепокоєння щодо того, де насправді працює Якоб.

Я була майже на сто відсотків впевнена, що Мілена сказала БКГ. Майже на сто відсотків. Якби я переплутала літери Б і П, то гаразд, я могла недочути. Але Г і В?

Я мимохіть подумала про те, чи могла Мілена навмисно назвати мені Бостон Консалтінг Груп, щоби похизуватися, що її новий хлопець нібито працює у всесвітньо відомій компанії, і відразу ж відкинула це припущення. Про це годі було говорити. Вона просто не була такою.

Залишалася ще ймовірність того, що вона сама неправильно розчула, коли Якоб сказав їй назву своєї компанії. Це могло бути.

Або.

Він сказав БКГ і сподівався, що ніхто не помітить його брехні, але про всяк випадок надрукував візитівки з абревіатурою БКВ.

Гм.

Так міг би вчинити повний дурень, а мені Якоб аж ніяк не здався дурним.

Поїзд уповільнив рух. Колеса змінили свій ритм, і невдовзі потяг ривком зупинився, через що вагон сильно качнувся. Була цілковита тиша, якщо не рахувати клацання радіатора в нашому купе. Генрік і далі спав. Я обережно, щоб не розбудити його, вислизнула з його обіймів. Взяла телефон і сіла на розкладне сидіння.