Книга Сарек, страница 157 – Ульф Квенслер

— Я просто хочу чітко визначити хронологію, Мілено. Отже, те, про що ми говорили вчора — як ви з Генріком йшли разом, — відбулося дев’ятого вересня.

— Не знаю.

— Саме тоді… А наступного дня, десятого вересня, ваша четвірка розлучилася?

— Так.

— Ви з Якобом вирушили в Сарек, а Анна й Генрік повернули назад.

— Так.

— Чому?

Мовчання.

— Була погана атмосфера. З попереднього вечора. Ми грали в гру й посварилися.

— Усі грали?

— Ні, Анна вже пішла спати.

— Через що ви посварилися?

Мовчання.

— Через… Якоб втратив самовладання. Справи в нього йшли кепсько.

— Я розумію.

— Він розлютився, підвищив голос, потім Анна прокинулася й вийшла, і все стало ще гірше.

— Чи застосовував Якоб силу?

— Що ви маєте на увазі?

— Він штовхнув Генріка, наприклад?

— Ні. Так сказала Анна?

— Як ви сприйняли ситуацію?

— Якоб був розлючений, але він не торкався Генріка.

— Ви впевнені у цьому?

— Так. І пізніше того вечора він вибачився.

— Розумію.

— Я думала, що ми з цим покінчили.

— Гаразд. Отже, у вас була велика сварка, а наступного ранку ви вирішили розійтися?

— Так. Анна та Генрік хотіли повернутися до Сталолуокти.

— Ви з Анною розмовляли вранці?

— Так, розмовляли.

Мовчання.

— І… ми посварилися.

Мовчання.

— Через що ви посварилися?

Мовчання.

— Серед іншого Анна сказала, що до неї чіплявся Якоб. Напередодні, коли вони йшли самі.

— І як ви відреагували?

— Я була зла й засмучена.

— Тому що ви думали, що Анна бреше?

— Ні.

Мовчання.

— Я знала, що це може бути правдою.

Мовчання.

— Тоді я вже знала, що Якоб… ненадійний.

— Гм. Мені також розповіли, що вночі Якоб напав на вас у наметі.

— Що?

— Він нібито займався з вами сексом проти вашої волі.

— Це неправда.

— Анна стверджує, що чула, як ви плачете.

— Вона чула, як я плачу?

— Так. Вона також каже, що наступного ранку бачила сліди удушення на вашому горлі.

Мовчання.

— Серйозно?

— У вас є коментарі щодо цих звинувачень?

— Вони неправдиві. Це все, що я можу сказати.

— Більш нічого?

— Ні. Ми з Якобом займалися сексом, але це було цілком… це було з моєї повної згоди.

— Гм.

— Анна поняття не має, які звуки я зазвичай видаю під час сексу.

— Звісно.

Тиша.

— Щодо слідів удушення. Я поняття зеленого не маю, як вона це придумала. Навіть не здогадуюся. Моє горло могло бути червоним через те, що минулого дня я була вдягнута в нову футболку з високим коміром і спітніла. Не знаю.

— Добре, але важливо, щоб ви мали можливість прокоментувати те, що сказала Анна.

— Я це розумію, але, як я вже сказала, то все неправда.

Мовчання.

— Атож. Вранці ви розійшлися.

— Так.

— Ви з Якобом пішли далі в Сарек.

— Так. Ми отаборилися біля гори на дві ночі. Якоб займався скелелазінням, а я відпочивала в наметі. Наступного дня ми вирушили до Ровдюрсторґет.

— І ви перебралися через річку?

— Так. Якоб довго шукав підхоже місце, а коли ми перейшли на інший берег та трохи відійшли, я побачила біля води Анну.

— Тож вони повернули назад.

— Так. Вони обидва були в дуже поганому стані, особливо Генрік. Він був геть виснажений. Якобу й Анні довелося повернутися й шукати його. Я подумала… ми повинні якнайшвидше вибратися звідси.

— І якою була відповідь Якоба?

— Він був розлючений. Він сказав, що то Анна та Генрік покинули нас, тож хай самі й розбираються. Але я стояла на своєму.

— І він змінив маршрут?

— Він змінив маршрут, і через це також була велика суперечка. Анна була в неймовірно поганому гуморі, і я почала розуміти, що…

Мовчання.